коли віддаєшся життю тотально
стражданням не залишається місця
скажете — це механізм уникання 
та відкрийте ж очі, скиньте завісу

буває болю так багато, що важко
навіть уявити наступну хвилину
буває аж до відчаю страшно
і здається далі вже не під силу

закритися, все важливе сховати
начебто це твоя душевна вада
засудити свої почуття до страти.
та життя змагатиметься за владу

зненацьке виринатиме серед ночі
спонукатиме тебе до дії, до слів
і ти зрозумієш як глянеш йому прямо в очі
що ти не існуєш без вихору почуттів

ти лиш імітуєш, граєш роль людини,
самотньо губишся в  намаганнях
чимось відрізнятися від тварини
віриш, що тобі не личать вагання

не личать сльози, бажання обіймів,
не личить слабкість, втома, зневіра.
тобі здається що треба бути сильним
та чи знаєш ти в чому справжня сила? 

та чи вмієш ти по справжньому відчувати 
не ховати себе будь-якого, щирого 
чи вмієш ти іншим себе довіряти
чи достатньо ти для того сміливий?
— a. z.